Ізолювати від суспільства – вирок для службовця Закарпатської УВП №9.

      Суд визнав винним у скоєнні злочину, передбаченого частино першою статті 309 Кримінального кодексу України, працівника правоохоронних органів - службову особу Закарпатської установи виконання покарань №9.

    Ужгородським міськрайонним судом розглянуто обвинувальний акт, яким  службовій особі Закарпатської установи виконання покарань №9 прокуратура області інкримінувала вчинення діянь за частиною другою статті 307 та частиною першої статті 364 Кримінального кодексу України. Відтак, з обвинувального акту вбачається, що вказаний працівник пенітенціарної системи з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, незаконно зберігав та проніс до місця позбавлення волі, а саме до Закарпатської УВП №9, близько 15-ти грамів наркотичної речовини – канабісу (марихуана). Разом з тим, за твердженням сторони обвинувачення, працівник правоохоронних органів, використовуючи своє службове становище, досягнув домовленості про передачу наркотичного засобу до установи, вступивши в позаслужбові стосунки з одним з ув’язнених, особу якого не встановлено.

       Суд, дослідивши всі наявні у справі докази, зокрема допитавши у судовому засіданні свідків у справі та обвинуваченого, котрий до слова, не заперечував той факт, що проніс канабіс на територію установи, проте не з метою збуду, а виключно для власного споживання, суд прийшов до висновку, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковані дії обвинуваченого. Відтак, факт збуду наркотичного засобу працівником УВП та вступ в позаслужбові відносини з ув’язненим з метою подальшої передачі забороненої речовини-канабісу,  свого підтвердження під час судового розгляду не знайшло. Тому, суд вбачає за доцільне  перекваліфікувати дії обвинуваченого за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

      Разом з тим, факт зловживання обвинуваченим своїм службовим становищем, органами досудового розслідування - не доведено.  Посилання сторони обвинувачення виключно на пояснення працівника УВП під час досудового слідства як на доказ його вини у вчиненому є безпідставним. Так, Європейський суд з прав людини, в своїх рішеннях неодноразово вказує на те, що використання з метою засудження визнавальних показів судом, отриманих під час допиту особи правоохоронними органами без захисника, є порушення права на захист. Суд, в свою чергу, в повному обсязі дослідив надані прокуратурою докази причетності обвинуваченого до інкримінованого діяння, проте жоден з них не дає підстав стверджувати про наявність в діях працівника УВП, інкримінованого йому злочину, передбачено частиною першою статті 364 КК України.

        Тому,  з огляду на вищезазначене, використовуючи європейську судову практику й проаналізувавши національне законодавство, дослідивши всі подані докази, суд вважає за необхідне виправдати обвинуваченого саме в частині зловживання ним своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для себе або ж  інших осіб.

        Зрештою,  суд дійшов до висновку, що виправлення і перевиховання колишнього працівника установи виконання покарань можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а також враховуючи всі обставини даного кримінального провадження, суд визнав винним і призначив покарання в межах санкції частини 1 статті 309 КК України – арешт.

Прес-служба Ужгородського міськрайонного суду.