Питання щодо реадмісії осіб обговорено на міжвідомчій зустрічі в Закарпатті

 8 жовтня в Ужгороді відбулася міжвідомча зустріч з питань захисту шукачів притулку в контексті реалізації Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб. 

Зустріч ініційована в рамках Пілотної ініціативи моніторингу реадмісії в Україні і Пакистані (MONITOR) за сприянням Міжнародної організації з міграції (МОМ)  та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Ефективна реалізація Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, вироблення дієвого механізму захисту біженців, розробка методології по вивченню питання ефективності повернень, стан дотримання прав та інтересів зазначених осіб, шляхи подолання  прогалин у законодавстві  щодо вказаного та інше, були предметом обговорення на міжвідомчій зустрічі.

Представники Західного регіонального управління Державної  прикордонної служби, секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, Державної міграційної служби області, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та судді Ужгородського та Мукачівського міськрайонних судів ділилися статистичним даними щодо кількості реадмісованих осіб, шукачів притулку, а також проблемними питаннями неможливості й недоцільності практичного застосування певних положень законодавства в аспекті захисту біженців, і судовою практикою по видворенню осіб з України, які без належної правової підстави перебувають на території нашої держави.

Експерти МОМ  Лідія Кузьменко та УВКБ ООН в Україні Дмитро Плечко на основі моніторингу стану дотримання прав реадмісованих осіб та мігрантів вивили прогалини та недоліки вітчизняного законодавства, зокрема обмежений доступ юристів до осіб, які затримані за незаконний перетин кордону;  недоцільне довготривале затримання шукачів притулку; відсутність кваліфікованих перекладачів, насамперед з рідко вживаних мов тощо. Як наслідок, учасниками заходу обговорені питання щодо доцільності внесення змін до законодавчих актів, зокрема Кодексу про адміністративне судочинство України, розробки «пам’ятки» у вигляді компільованих нормативно-правових актів з приводу реадмісії,  для осіб, що тримаються в ПТПІ тощо.

Дискусія досягла свого апогею під час обговорення практики розгляду справ щодо примусового видворення іноземців та апатридів з представниками Феміди – головою Мукачівського міськрайонного суду П.Щербаном, суддею Мукачівського міськрайонного суду – В.Довжанином та суддею Ужгородського міськрайонного суду – О.Фазикошем. Так, за даними наданими експертами МОМ та УВКБ ООН, отриманими шляхом безпосереднього інтерв’ювання осіб, котрі проходять процедуру видворення, зафіксовані випадки, коли така особа зазначає, що не була взагалі на судовому процесі, де вирішувалося питання щодо видворення її за межі України, з рішенням у справі не ознайомлювалася, а правом на оскарження останнього не скористалася, оскільки наявність такої можливості судом не роз’яснювалося.

На даний факт, суддями було роз’яснено:  «Перебування особи в судовому засіданні підтверджується звукозаписом, який зберігається у матеріалах справи, і може бути витребуваний у разі необхідності; щодо ознайомлення особи з рішенням, то це підтверджується розпискою про отримання такого рішення, власноруч підписаною особою щодо якої таке постановлено». 

Відсутність права на оскарження рішення суду про видворення особи, у зв’язку з тим, що суддя неналежним чином роз’яснив про таке право на оскарження протягом 5-ти денного, пояснюється суддею Олексієм Фазикошем: «Суд при проголошенні рішення зобов’язаний роз’яснити про таке право особи, проте чи забезпечує перекладач, залучений до процесу, належний переклад озвученого, впевненими ми не можемо бути. Разом з тим, перекладач несе кримінальну відповідальність за неправильний переклад, тому у разі виявлення факту недостовірного перекладу, особа, якої стосується постановлене рішення про видворення, зможе його оскаржити саме на цій підставі».

 Особливо актуальним виявилося питання щодо перекладачів, ступеня їх обізнаності та якості здійснюваного ним перекладу в процесі. В  процесуальному законодавстві наявна норма «Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду» , але оскільки самого механізму такого  залучення  законодавцем не розроблено, то таке положення, на даний час, є виключно номінальним. Тому учасники дійшли висновку про необхідність запровадження Реєстру перекладачів, рівень професійної підготовки яких буде належним, а механізм залучення їх до процесу врегульованим.

Зрештою, за результатами проведення міжвідомчої зустрічі вироблено рекомендації для подальшої реалізації угоди про реадмісію осіб.

            Прес-служба Ужгородського міськрайонного суду